А ти зупинися. А ти відпроси
Для себе промінчик, жарину роси...
Не треба погоні. Не варто в юрму.
Не вчи ні врага, ні відчайну куму.

Дивись: полуниця до стежки повзе,
Квітує, не знає чуток із газет...
А ти розпросторся!
Пульсує мішень.
Так біло – над світом убивств, одкровень...

Тепер недосяжна.
Фільмуєш сама.
А десь дерибани, вогні сінема...
Лягають у трави, під скрегіт коліс…
Ти – маятник, привід (не привид) і вісь.
Ти слухала, мліла, ти йшла повз тунель.
Пощезник манив до гурточків, капел.
Циганка наперсток міняла на дім.
Кивали гаркавці:«Полегшає всім»...

Лети...
Хилитайся...
Кудись долетиш.
Найперші набутки: спрозорення й тиш.

Не бійся, що скажуть шаленці:«Ату!».
Нехай собі ділять кіот, пустоту...
Годинника точність
І спокій орлиць –
Над вирвами віри і вишкіром лиць.




2014