Опубліковано: 2007.02.24
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Володимир Спектор

***

            *    *     *
Луна безмолвствует, как Пушкинский народ.
Сквозь свет её, рассеянный, неясный
Пространство времени мы переходим вброд,
И сердца стук порой – как взрыв фугасный.

Не тишина страшит, не тлен, не высота,
Не взрывов орудийные раскаты.
Беззвучная в душе грохочет пустота,
Объединив когда-нибудь с когда-то.

2007
© Володимир Спектор
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/4005/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG