Моя спокусо неземна,
Зірниченько-зоринко.
Всміхається мені весна
Відкрито, щиро, дзвінко.

Моя богиня із богинь.
Округла плавність ліній.
Люби або відразу гинь!
…І світ хитнувся синій.

Палка, красива, ніжна ти,
Та квапитись не мушу.
Я хочу зірку роздягти,
Щоб глянути у душу,

В саду, де сакури цвітуть.
Ти ж квітка найпишніша.
Чи біля моря? Хвилі б’ють,
Неначе груди дишуть.

А ще, зориночко моя,
У мене є потреба:
Засіяти тобою я
Бажаю ціле небо!

…І ось колись в північний час
Ми, до краси охочі,
Поглянем в небо – і до нас
Всміхнуться рідні очі.

29 липня 2014 р.