укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44614, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.07.31
Роздрукувати твір

Ігор Федчишин

Герої не вмирають

Герої не вмирають. Вони відлітають від нас у небесну блакить, щоби там у вселенському
безмежжі янгольськими сотнями захищати рідний край від демонів зла. Щоби очистити
небесний простір від брехні і бруду, яким його вимазували антихристи на протязі десятиліть,
від слідів смертоносних ракет, запаху пороху і тротилу. Вони формують небесні батальйони
помсти, щоб по волі Творця покарати нечестивців за знущання над рідним краєм, за злочини
перед людством і Богом.  Їх понівечені тіла вертаються до зажурених осель і всі населені
пункти зустрічають героїв з почестями, яким би позаздрили навіть найвидатніші полководці,
якби вони повертались живими. Але вони повертаються на останню зустріч з рідними і
близькими у цинкових гробах, щоб притулити наостанок до прострелених грудей жменьку
рідної землі, якій вони віддали найдорожче - власне життя. Будьмо достойними наших
небесних ангелів! Вічна пам"ять Героям!


"Пливе кача по Тисині..."
Під знаменом жовтосинім
по дорозі в рідну хату
везуть вбитого солдата.
Шлях той встелено квітками,
свічі селами й містами
і живих ряди та вдячних.
Сумно, боляче і лячно,
не від ворога лихого -
від його зневаги Богу,
від жорстокості і злоби
ніби дружнього народу.
"Погину я в чужім краю..."
За Вкраїну помирають
щодня новії герої
і їх путь в небесні сотні
крізь серця пройде скорботні,
біль змішається із гнівом
і нові загони смілих
на січ вийдуть за Вітчизну.
Будем відправляти тризну
за убитих побратимів
коли ворог в бою згине
та здобудем перемогу.
Ну а зараз по дорозі
у бронежилеті з цинку
їде герой. Раптом: " Си-н-к-у!" -
розітяло неба плесо,
мати впала під колеса.
і дружина, ледь живая,
вже не плаче, не ридає -
гладить домовину мовчки
й пригорта до серця дочку.
А син старший обняв матір
і шепоче: "Тату, тату,
виросту - помщусь вражині!"
"Пливе кача по Тисині.."

2014
© Ігор Федчишин (Борода)
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні