Тривожний тиждень і біжучий, Спекотні дні і млосні ночі. Від втрат невимовно болючий, Чого й не просихають очі... А ще і трішечки щасливий Від слів і усмішки онучки, Від того, як маленьке диво До мене простягає ручки... Була у ньому й суму чарка (Він у цей час завжди буває), Коли побачив, як у парку Вже жовтий лист з дерев злітає... І усміх був, хоч це і дивно, Та хай читач мені поробачить, Бо я на вулиці красиву Уранці дівчину побачив. Вона була така тендітна Й щаслива юністю своєю... Чому й мені, старому діду, Не посьміхнутись разом з нею? Пройшов цей тиждень у напрузі, Роботі ж бо немає краю... Та закінчився... Й зараз, друзі, Я щастя й миру всім бажаю!
|