Усмішки ніжної тепло.
А погляд – мов у хмарі:
За захисне сховався скло
Від сонця окулярів.

Скажи, що любиш і даси.
Я зацілую очі,
Із тебе знявши і труси,
І окуляри. Хочу

Тебе покласти на траву.
Ти забриниш струною –
І злине стогін в синяву…
Кохаючись зі мною,

Народиш зірку наднову,
Світ сонячний, без хмари…
Останнє, що впаде в траву,
Це будуть окуляри.

11 жовтня 2014 р.

***
Горілонь рвешся в небо,
Бо любов – наче крила.
Доню, схожу на себе,
Народи мені, мила.

11 жовтня 2014 р.