Таких дарів я щось не пам'ятаю,
Які дарує осінь нам донині.
Удень ще сонце ніжно зігріває,
І небо, як і влітку, синє-синє.
І холодом лиш по ночі лякає,
Та й морозець уперше був сьогодні.
Зате удень усі страхи зникають,
Немовби тануть у небес безодні.
Крокуй і далі, осінь, урочисто
В своїм яскраво-золотім розвої.
Хай небо буде мирним, ясним, чистим
Назавжди у всіх нас над головою.