укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44614, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2014.11.04
Роздрукувати твір

Максим Меркулов

З В'ячеслава Рассипаєва (МП-884)

Де б не був я, невеселий подорожній,
Де б крилом не міряв небо голубе,
Починається базікання безбожне:
Бе-бе-бе-бе, бе-бе-бе-бе,
Бе-бе-бе...
Про собаку, про нащадків, про омлет
І про лікаря, що вправив їй коліно.
Я з собою не тягаю кулемет,
А тягав би - не вагався б ні хвилини.
Я не тямлю, як при кожній метастазі
Вона змішує усе в єдиній фразі.

Збунтувався. Обірвав скрипучу мову,
Що нав*язла на душі, як тертий сир.
Відійшла. Але за мить підходить знову:
Тир-тир-тир-тир, тир-тир-тир-тир,
Тир-тир-тир...
Співрозмовника не бачимо, бо це
Наш Славуня - він такий хороший хлопчик.
Краще б воєм був з розлюченим лицем
І характер мав не янгольський, а вовчий.
"А Шлапак назвав Потапову "Царівна."
"А Каплан казав, що мій сонет - нерівний."

Мовчки зносити таке було ганебно.
"Не потрібен той Шлапак мені. Авто...
Перервала, наче так було і треба:
Ква-ква-ква... Ропуха в сірому пальто.
"Та машина - то дрібниця. От мій син
Говорив, щоб я сонетів не писала."
Дяка небу, ледве чутний шепіт шин
Допоміг не наковтатись віпросалу.
Далі слухати ці "витончені перли"
Не було вже ні бажання, ані сперми.

Поринає у тусівки молодь наша
І збирається у хмари грозові.
Ні, я зовсім не про те, щоб Броський Паша
Став на місце балакучої вдови.
Якби я критикував її сонет -
Став би нелюдом і ворогом народу!
Їй же пхати всім у вуха свій омлет
Можна всюди, незалежно від погоди.
Як візок, що торохтить без інтервалу:
Підповзе - і ла-ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла.

Часом старість - надокучлива імла,
Що блошицею стрибає всім по вухах.
Толкунова теж не дівчинка була,
Та про неї все ж не скажеш "Цокотуха".

***

МП-884

Где бы тень моих штанов ни оказалась
относительно петляющей тропы –
начинается рассказ во всю базарность:
пы-пы-пы-пы,
пы-пы-пы-пы,
пы-пы-пы!
И про дочку, и про внука, и про кур,
и про доктора, что вправил ей колено…
Я пока что не ношу с собой кобур,
а носил бы – всё б решалось беспроблемно.
Не пойму лишь, как при каждом метастазе
удаётся всё смешать в единой фразе!

Попытался воспротивиться потоку
разговорчивой хандры, жующей сыр.
Отошла. Но миг спустя подходит сбоку:
тыр-тыр-тыр-тыр,
тыр-тыр-тыр-тыр,
тыр-тыр-тыр!
Собеседника не чувствуем. Зачем?
Это ж Славик – крёстный сын любой кухарки.
Полукровка…
Лучше б чистый был чечен,
отличающийся честью волчьей марки!
«А Шлапак сказал Потаповой: царица!
А на мой сонет Каплан покойный злится!..»

Как-то сам решил я ей открыть расклады:
«Мне не нужен ваш Шлапак. Автомоби…» –
перебила, будто было так и надо:
хря-хря-хря… холера, мать твою еби!
«На фига тебе машина? Вот мой сын
говорит, чтоб я сонетов не писала…»
Сквозь отключку лишь волшебный шелест шин
не давал мне наглотаться випросала.
Слушать дальше эклектические перлы
не хватало ни терпения, ни спермы.

Группируются толковые подростки –
я кошусь на их смешки и гребли рву.
Нет, я вовсе не о том, чтоб Паша Броский
заменил мне говорливую вдову.
Просто если б я прервал её сонет, –
это было бы неслыханное хамство!
Ей же встрять в мой спор с товарищем – ан нет:
так и надо. Как бы я ни трепыхался.
Говорим про эдельвейсы, про кефир ли –
подойдёт… и ширли-пырли, ширли-пырли!

Если возраст – оправдание хамла,
рассужу-ка максимально объективно:
Толкунова ей ровесницей была,
но… уж где, а тут не скажешь «Вафлентина».

2014
Київ

Розумію, що перекладати такого непростого автора - справа вельми невдячна. Однак я все-таки зважився на цей крок, точніше було так: натхнення наблизилося кралькома і непомітно проникло до моєї замкнутої поетичної лабораторії. Часто буває так: припаде тобі до душі якийсь білоруський або російський твір, ти постійно прокручуєш його у своїй голові, поки не помічаєш, що відтворюєш цей текст уже своєю мовою.Так було і цього разу. Сподіваюся, мою скромну працю належно оцінить сам В*ячеслав - що не кажіть, а він належить до тих письменників, чия творчість нікого не лишає байдужим.

© Максим Меркулов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні