Павло КричевськийЖенщинаПеревод с украинского из Валер'яна Поліщука
2014 Валер'ян Поліщук ЖІНКА Вона - химерна вода, Що по льодку біжить, Пилуючи зубцями - бурим ряботинням Під журкоти гладенькі водориї. То заховається під ними, То боком треться, вигинаючись Мов сіре кошеня. В блакитному, дзвінкому збані неба, Покинувши солодкий вирій, Пливуть ключі веселі журавлині. А течія льодок руками обніма, Турчуть на вухо з лоскотом, як мила, А потім нурчака пішла під сніг, Мов Гранка у нещирий настрій. Ніяк не розбереш: чи сміх її правдиво - Горіхами в подол, А чи вибагливо по шклі чуття скрегоче, Мов хто ножем. Хоч і згинаються тобі пруглявим станом, А чуєш щось чуже. То знов простеньке, щире слово Прихилить мов свої холодні груди І вирине душа, розбивши сніг, Така весняно свіжа, Що хочеться стиснути. Хіба не все одно, Чи то любов, чи ні? © Павло Кричевський |
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автораУ випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.