Казала бабуся малому онуку:
"Не рви той пирій, бо поріжеш ним руки.
Щоб його назавжди з городу прибрати,
Пирій разів п'ять треба переорати.
Бо скільки людина пирій не зриває,
З коріння бадилля нове проростає.
Воно у землі сидить дуже глибоко,
Тож оранка лише позбавить мороки."
Ми владні вершочки зірвали лиш, брате,
А треба коріння було діставати.
І серце підказує: через півроку
Нам оранку треба робити... Глибоку!