Квітне жовта квітка на вікні,
Сонечко маленьке — і не в небі...
Ось, були недавно вихідні,
Через день — нові стрічати треба.
А вони похмурі, з морозцем,
День один на другу схожий днину...
Як мені знайоме все оце,
Коли осінь переходить в зиму.
Все таке невиразне, сумне,
Як кисіль із ложки витікає...
Розумію, що й воно мине,
А коли — лише Всевишній знає.
Та приносить втіху все ж мені,
Щоб я з сумом не дивився в небо,
Сонечко маленьке на вікні...
Нам весни з ним дочекатись треба.