Морозом ранок обпіка добряче,
Ще й підганяє в спину вітерцем.
Мені не сумно, але очі плачуть,
Сльозами омиваючи лице.

Мабуть, такі то жарти у мороза
Як вірного супутника зими.
Хоч гарний день, а виступають сльози,
Хоч сонце в небі, але плачем ми.

Проте людей ці сльози не лякають —
В морозну зиму так бува завжди.
Хай від морозу сльози виступають.
Це значно ліпше сліз, що від біди.