Він дивиться на світ: куди прийшов...
Покинули батьки, дитя - каліка.
На спинці - за народні гривні - шов.
Є доглядальниця - огрядна Віка.

Він буде жити, як - то вже таке...
Біфіда спина. Возик чи підпори.
А з мосту - самогубець у піке.
І всюди LOVE ...
І тхнуть серця і нори.

Ось повели до трону мать-війну.
Сто три зайці дохрумкують капусту.
Такий пекельний біль чогось війнув.
Хоча звергали не планету - бюсти.

Прости мені, дрібнятко Тимофій.
Дивлюся на твою стражденну позу.
Не піфія, не медіум. Графіт
Гострила щойно.
Пташно - до морозу.

Тут всі ми - що під Богом - не в аду,
Пряменько йдем чи позгинали спини,
Купуємо лимони, какаду,
Стираємо рядок, сльозину, слину.

Він дивиться на нас. Ви хто - ходячі?
Хлоп"ятко у бинтах лежить. Не плаче.


2014