Опубліковано: 2007.03.09
Поетичний розділ: Філософська лірика

Вiкторiя Тищенко

Разве Юность, все краски сгущая

Разве Юность, все краски сгущая,
может верить в Себя – в Красоту?!
На орбите обиды вращаясь,
ты идешь. Ты – как вишня в цвету.

А вокруг настоящие вишни
превратились в крылатый цветник.
Аромат так отчетливо слышен,
что не нужно духов дорогих.

В нём -- и сладкая терпкость варенья,
и весеннего ветра раздоль.
Всё свежо. Но не все – в восхищенье:
«Ну и запах! Вишнёвая вонь!»

Что-о-о?! Ведь жемчугом воздух пронизан,
а о нём почему-то – грубя.
Вот сейчас кто-то вишню унизил,
значит, может унизить тебя.

Что-то резко сказать о походке,
о косе колосистой – до пят,
о глазах удивительно кротких,
словно пара лучистых ягнят.

Не печалься, Настасья, напрасно.
Будь подобна вишнёвой росе.
Красота потому и прекрасна,
что постичь её могут не все…

2006
© Вiкторiя Тищенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/4142/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG