Опубліковано: 2015.02.23
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Афонін

***

Розгулявся знову наніч вітер...
І чому він в час нічний не спить?
Рве, дерев шматує голі віти
Й жерстю на покрівлі стугонить.
Наростає у душі неспокій,
Хоч його вже надлишок і так.
Ось на ноті він завив високій,
Зовсім як казковий вурдалак.
Пізній час, а вітер не стихає,
У вікні тривожно скло дзвенить.
Уже, мабуть, місто засинає.
Я ж — не сплю. І вітер теж не спить...

2015
© Олександр Афонін
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/41510/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG