Ради наитий... Иллюзия наречена - Любовь. Преград не вижу, мой полёт - на брови, На губ изгиб... И шёпот - без условий, И взгляд янтарный. Руки. Ночь. Альков. Учу себя: "Но будни - монолитней, Экстаз волнообразный - для наитий". Легко весной найти сладчайший плен, Стремиться в рай химеры мимо башен, Лететь ефемеридой-вспышкой - ваша... И гаснуть на плече, как на скале... И возрождаться - под сирены, джаз, Колышущийся люстры плексиглас... 2015 ................................................................... першотвір Ради вірша... Знов наречу ілюзію – Любов. Геть застороги! Лет – на чорні брови, На вигин вуст. Улесливі розмови... Шафранний погляд. Руки... Ніч. Альков. Шепчу собі: «Буденщина – тривкіша. Екстаз хвилеподібний – ради вірша». Як легко віддаватися в полон! У рай химери плинути повз мітли, Летіти – одноденкою – на світло... І гинути в зрадливості долонь. І оживати – під сирени й джаз, Вдивляючись у люстри плексиглас. |