Опубліковано: 2015.05.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Федчишин

Т.Г.

Війна - це завжди страшно. Вона вривається у мирне життя, як ураган, перевертає все догори ногами, нещадно ламає людські долі і густо смітить смертями. Вона вириває чоловіків і юнаків із звичного життя і кидає їх у мокрі окопи, дерев'яні бліндажі, зачисляє у артилерійські підрозділи, заковує у броню танків. Не всі готові до такого повороту у своєму житті, не всі можуть погодитись одразу поставити хрест на мирній професії, закинути навчання, відмовитись від ще вчора реальних мрій.
Дехто просто сідає на мотоцикл і прагне утекти від цієї жорстокої реальності, але жало війни вже контролює дороги і нещадно розправляється з утікачами.    


Утікав від війни, а вона його все ж наздогнала,
підхопила під груди, жбурнула під смерті косу.
Відібрала в весни те жадане і світле начало,
розмішала зі смутком гірку материнську сльозу.
Коли б знав, що війна вже так близько від рідної хати
може б і не тікав, а в обличчя її поглядів...
Така правда сумна. - "Ти прости за сподіяне, брате.
Залишаю на тебе і мрії, і дім, і батьків."

2015
© Ігор Федчишин
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/41943/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG