* * * Опівночі місяць, опівночі Виборсується, хмариво пінячи, І тулиться, шибку виймаючи, Із сну мою душу виманюючи. Опівночі зорі, опівночі З побачень додому запізнюються, Летять, затинаються, котяться В Полонне з небесної Хортиці. У власні сузір’я вертаються, Промінням провинним вітаються. А Діва каблучку загублену Шукає в подвір’ях-заглибинах. Збираю в підставлене дзеркало Я зірку летючу за зіркою, І зблискує зронене пір’ячко Опівночі, серце, опівночі.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”