Життя прожить — не поле перейти. Ця істина давно усім відома. Однак не всім дано здолати втому В дорозі до життєвої мети. А лише тим, в кого вона чиста, Прозора, наче світанкова тиша. Тих у дорозі береже Всевишній І їм дарує довгії літа. Не для гульби літа, а для трудів В дорозі тій, що їм обрала доля, Щоб кожен з них мав свій окраєць поля, Який зорав, засіяв і скосив. А Ваше поле — он яке воно, Найкраще з тих, що Ви могли обрати І протягом життя його зорати, Посіявши добра і знань зерно… Добра і знань Ви стільки роздали, Що неможливо і порахувати. Були і є за батька і за матір Тим, що путівку у життя дали. Так дай Вам Бог й надалі вести плуг І ясним оком оглядати далі. Ім’я вже Ваше вписано в скрижалі За добру справу розуму і рук.
|