Цей край в минувшину приречений
тонути в сморіді боліт.
Село затуркане - Троєщина
й не намагалось хоробріть.

Ще всюди пестилась радянщина,
а Київ в тисняві  конав.
І на догоду місту вдячному
й селу - з*явилася рідня.

Масив дражливо блиснув вікнами,
на купині рівнинній зріс.
Село із ним уникло зникнення,
що так гадалося колись.

Цвіли будинки різнобарвливо,
як на галявині гриби.
Селились сім*ї невибагливі
в багатомісні пагорби.

Обабіч них - каштани з липами,
весну збудили солов*ї
і до кохання молодь кликали
у молоденькі ще гаї.