Опубліковано: 2015.09.22
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Кацай

Покинувши сузір’я давні...

Покинувши сузір’я давні,
я був готовий, що ні крок,
інопланетні вчити плавні
хореографії бабок
і, весь роздвоївшись уранці
в стереографії двох сонць,
грясти нескореним вигнанцем
під небом здійснених пророцтв,    
яке пронизав сам собою,  
коли з накручених орбіт
був скинутий вогню прибоєм,
що вдаривсь об майбутній світ…

Це не залюднене майбутнє
край бескедів нових світів!..
Завжди за обрієм присутнє
кипінням кольорів і слів,
як хтось би іншого не зичив,
як не тримав би інший курс.
Воно всіх кличе таємниче
з обсерваторій, храмів, бурс,
крізь піну квантових туманів
невизначеності подій
до себе. Трепетом органів.
І ревом зоряних стихій.
Тому небесні карти часто
і лоції беру я знов,
аби в майбутнє курс прокласти
та й з людством разом, сторчголов,
кидки робити в небі вправні.
А потім, як надійде строк,
інопланетні вчити плавні
хореографії бабок…

2015
© Олексій Кацай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/42795/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG