Покинувши сузір’я давні, я був готовий, що ні крок, інопланетні вчити плавні хореографії бабок і, весь роздвоївшись уранці в стереографії двох сонць, грясти нескореним вигнанцем під небом здійснених пророцтв, яке пронизав сам собою, коли з накручених орбіт був скинутий вогню прибоєм, що вдаривсь об майбутній світ… Це не залюднене майбутнє край бескедів нових світів!.. Завжди за обрієм присутнє кипінням кольорів і слів, як хтось би іншого не зичив, як не тримав би інший курс. Воно всіх кличе таємниче з обсерваторій, храмів, бурс, крізь піну квантових туманів невизначеності подій до себе. Трепетом органів. І ревом зоряних стихій. Тому небесні карти часто і лоції беру я знов, аби в майбутнє курс прокласти та й з людством разом, сторчголов, кидки робити в небі вправні. А потім, як надійде строк, інопланетні вчити плавні хореографії бабок…
|