Світить Місяць відбитим позиченим світлом.
Щось шаманське й шампанське розлите кругом.
Я не знаю, земляни: ізвідси чи Звідтам
Це скуйовджене сяйво – мов чай з молоком?

Цей тепліючий мед тіла юної музи,
Віск смертельний ручищ долі Баби Яги.
В цьому світі, як в лоні, прожити ми мусим,
Поборовши спокуси  вина і жаги.

Ну а хто не поборе, покаятись може.
Не покається хтось – того Там десь простять...
Адже він милосердний, той засвіток Божий,
У якому раює розіп’ятий тать.

З когось шкіру здирають і маски із когось.
На царях і юродивих проба одна.
В небі хмара ворон – як остання дорога,
На яку я душею виходжу з вікна.

10 жовт. 15.