Опубліковано: 2016.03.10
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Ігор Павлюк

***

У райський куточок моєї душі
Учора прийшла весна.
Полощуть печаль мою ранні дощі,
Літаю у віщих снах.

От котик-сирітка прийшов, сидить
І дивиться в очі так,
Мов просить не тільки хліба й води,
А подає мені знак,
Про що не розкажеш словами тут...
Радіє, ридає даль.
Мов кров, підіймається красна ртуть.
Мов серце, болить звізда.

Співають пташки.
Я співаю теж.
Нам добре попри усе.
Весна – це коли все іще святе.
А дід журавлів пасе.

В пекельний куточок моєї душі
Недавно прийшла й війна...
Це ж, мабуть, я, люди, отут нагрішив,
Весь Всесвіт пославши на?..

До Того, хто Всесвіт оцей створив,
Нам давши не мир, а меч...
Незаймане світло,
Як сік з-під кори,
Пече.
Не знаходить меж.

З трьохмірного простору я рвонусь,
Де все проти мене, мов...
Я в сорок дев’яту свою весну
Вростаю, як в сльози кров.

10 берез.16.

2016
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/43686/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG