Набурмосене небо котило сполохані хмари
і від стріл-блискавиць невдоволено морщить чоло.
І дощу ніби треба, бо он вже жовтіють отави,
і так хочеться сонця в цім світі, де кривда і зло...
Цю війну вітчизняну чомусь називають конфліктом
та ще й прагнуть владнати якимось сухим папірцем,
а він мокрий від крові, на нім обелісків постскриптум
і співак, і поет на нім числиться просто бійцем...