Запрали неба синього атлас,
вже другий рік, як зорі не сміються...
Скажу тобі у цей похмурий час:
"Мені без тебе сумно серед людства". (с)

Моя й твоя країна запалала.
Вогонь прибитий до кінця не згас.
У кожного на серці балаклава.
Вже людству не до себе й не до нас. (с)

Засипав шлях до тебе падолист.
Надії, мов насіння, вітер лускав...
Столітній дуб до кручі прихиливсь,
а дика груша світиться як люстра. (с)

Хотілось дім, садок і теплу осінь -
війна ламає плани в котрий раз.
Ідуть у даль роки простоволосі,
і чутно гомін тополиних трас... (с)