Опубліковано: 2016.07.20
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Олена Черненко

***

Только так говорят дожди,
Только каплями, только влагой…
Жди другую,
меня – не жди
С этой вынужденной отвагой.

Можешь просто разжать кулак.
Вот пределы.
Вот бесконечность.
Ты не знаешь, наверно, как
С лёгким сердцем уметь отречься.

И заснуть, не назвав имён,
Ведь от них огрубели губы.
Как живёшь ты, не окрылён?
Будто мир весь
пошёл
на убыль…

Нашу речь поглощает шум,
Дождь уводит её к истокам…
Будь счастливым теперь, прошу,
Во Вселенной земных историй.

2016
© Олена Черненко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/44342/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG