Опубліковано: 2016.09.08
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Олексій Боричев

Зазвенело в воздухе...

Зазвенело в воздухе. Замелькало в чаще.
Бросило под ноги мне мокрые ключи.
День был – помню – солнечный. Солнечно-хрустящий!
И хрустели по лесам хрупкие лучи.

Замерцала тишина. Замелькала листьями.
По волнам ветров плыла, и молчала так,
Что погибшая весна воскресала мыслями
В рыхлой памяти моей, праздником блестя.

Говорлива и смела, оживала молодость.
На мгновение, на час… Сквозняком берёз
Напоила пустоту, мрачную от голода,
И приснилась облакам высверками гроз.

Ты чего же, синева, всё такая мутная…
Конь осенний по тебе быстро проскакал,
И поднял седую пыль поздними минутами,
Погрузив в прощальный дым погрустневший зал.

2016
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/44578/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG