Донестися до тебе словом,
Уявленням і відлунням.
Залишити химерне тіло
На землі, що горить вугіллям.
Прориватись, як вовк з облоги,
В серценосну далекість грудьми,
Й там плекати з бурштину звільнену
Наших єдність найглибших кіл.

Перевести твою тривожність
У старенький незлий гербарій.
Поховати під палітуркою
Книги, старшої нас обох.
І запалити хрустально схожі
Виднокола, закриті хмарами,
За які ледве чутним гуркотом
Нас в дорогу покликав Бог.