Опубліковано: 2007.03.26
Поетичний розділ: Філософська лірика

Микола Чернецький

КОСТЁР

Безветрием дышит пригорок вечерний.
Едва же к пригорку с ночлегом приткнулись –
Неистовый вой комариных кочевий
Заставил костёр развести, не торгуясь.
А дым камышовый, орду разгоняя,
И сон разогнал под горячую руку.
Упругий огонь, как в полёте борзая,
То вытянут прочь, то урчит близоруко.
И, слушая молча трескучие речи,
Почти находясь в наступающем завтра –
Глядим сквозь него в направление речки,
Затерянной в складках ночного ландшафта.

2007
© Микола Чернецький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/4522/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG