Опубліковано: 2017.01.23
Поетичний розділ: Філософська лірика

Анатолій Мельник

Сердце

Захватанное тьмою грязных рук,
на леске дней повиснув, трепыхаясь,
в пруду груди, где твой беззвучен стук,
о, сердце, сердце, пред тобою каюсь!

И разделяю боль твоих утрат,
оборванных железною рукою
Молчания - друзей стоящих в ряд
на дальнем берегу реки Покоя.

И берегу (а можно ль боль беречь?),
стихов твоих душевные нарывы,
размеренную, мертвенную речь
за два мгновенья до Большого Взрыва.

2017
© Анатолій Мельник
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/45392/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG