укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44609, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2017.02.18
Роздрукувати твір

Ігор Павлюк

Уривок із роману у віршах "Поводирі"

Паломник – це не завжди поводир.
Та Божо тут: як поводир – паломник.
Він наші душі кличе в монастир.
Він шлях людський, як лінію, не ломить.

Адже прямої лінії нема
В Господньому Всесвітнім Господарстві!
Зигзаги, кола, еліпси...
Дарма
Прямі путі шукать в людськім митарстві.

У когось путь – немов попісяв кінь,
У когось путь – як зігнута підкова.
Тернова путь є темна, ніби тінь,
А є лаврова, біла, кольорова.

Комусь і хрест – як роздоріжжя тут.
Хтось на хресті покається – й раює...
Відчуєш серцем Божу вічну путь –
Коли читаєш заповіді всує.

Всі інші – то стежини павутин,
Що суєтні, липкі, як мед мушиний.
Ми на Землі шукаєм батьківщин.
Але чому ж душі бува пташино?

Не тут шукаєм.
Тут Христос горів...
Він – поводир.
А хтось – малий паломник.
Ми досить наскладали славослів
В усі часи
Утопіям огромним.

Були у всіх свої поводирі.
Був Чингісхан, Мойсей, Аттила, Лєнін...
Хтось вів народ до теплої зорі,
А хтось – де більше газу і пельменів.

Колумб, Єрмак – також провідники.
Вони вели у інші землі дивні.
І археолог...
Кличе у віки.
Його путі – як мамонтові бивні.

Він – поводир.
І космонавти теж –
Поводирі з повадками пегасів.
Вони ведуть все людство до безмеж,
Господь допоки трасу не погасить.

Отож, Господь – первинний Поводир.
Всі інші мають вести лиш до нього,
Взуття протерши й дух до чорних дір
По струнах вертикальної дороги.

Шліфую душу болем, як піском,
Сортую біль, як сніг сортує чукча.
Тепер життя – мов цирк гряде в „дурдом”.
Шліфую душу – щоб росла блискуча.

2017
© Ігор Павлюк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні