Тоне місяць у духмяній піні
Весняних задумливих садів.
Хоч за віком давні, але нині
Вони якось зовсім молоді...
Все буяє, все цвіте довкола
В ці, юнацькі ще, весни часи.
І, здається, не було ніколи
На землі чарівніше краси...
Я з весною разом молодію,
Кров у скронях гучно стугонить.
Перенести б, не лише у мріях,
На роки цю чудодійну мить.