Бували сірі дні, – такий є колір,
     сіренькі дні, сірісінькі, як кролик.
     Не жовті, не зелені, не червоні,
     а сірі і в середині, і зовні.
     І згадувати їх – немає сенсу,
     виходили вони дарма на сцену.
     Сірісіньких, ніхто їх не помітив, –
     бо щось не те, – це варто зрозуміти.
     Так мить за миттю, і життя минає.
     Стосовно кольорів – усяк буває…

     І чорний колір – колір не найгірший,
     їм можна друкувати й сірі вірші.