Гуркіт вчутно помпування по п’яній Десні – від світання до смеркання – навісний. Рури крепські намивають білюній пісок, мокрим віялом махають… Та у річки – шок! - То була моя робота – денце рить! А тепер й сама не проти плин спинить. Хай про то подбають люде! Видно, їм то тра. Русло рила, що шиншила… Зара най сестра смокче лисе дно клістиром й на баржу жене. Вбоки буруни – мов ліра! – круто ломоне. Я тепер хочу спочивку, як мені заміна є, гризти корж, цмулить наливку… Най дурний не п’є, коли створені умови і свобідний час. На холєру йолкін-дрова, як є кірогаз? Метлянула рукависьком та пішла в декрет Десна-річка з низьким впустом проміж очерет. Гуркіт стух, зів’яли рури, згулькнула баржа. Лиш від бувшої фризури - пасмами іржа. https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1828856620472857&set=a.1265428963482295.1073741841.100000456116479&type=3&theater |