Чи не останній тихий літній вечір,
Без вітерця — він втік не зна куди,
Хоч прохолода обніма за плечі
Біля ставка дзеркальної води.
Така незвична абсолютна тиша,
Така спокою незрівнянна мить...
І десь над головою тільки лише
Комар останній досі ще дзвенить.
На тло рожево-чисте небосхилу
Ще юний місяць вийшов угорі...
Як скоро будем згадувать ми милі,
Останні ці серпневі вечори...