***
За ніч зима злизала
наші сліди і пташині,
неначе рідних та близьких - вокзали.

***
В саду білосніжному рано
червоніють калини кетяги.
Наш день хтось поранив.

***
Поспішати більше нікуди. Бо спішать
лише пам'ять, тремтячи від страху,
та у тіні ферзя пішак.

***
Нам замети слів і не знати б:
ми мовчанням до себе стежину
серед них повинні відшукати.

***
Зиму і погляд довір хоч раз.
Ллється в сад темна зграя
омелюхи, як час – у нас.

***
Взимку пристрасть палає сильніше,
аніж сни, ніж вогонь у каміні.
Ми згораємо з нею у тиші.

***
Сад слухав літом пісні бджолині -
темну казку про вічне.
Їх білі душі ловить віднині.

***
Птахи читають зиму із хмаринок:
в рядках гілок і крон дерев
заховано ім'я сніжинок.

***
Небо вишите в'яззю стай.
Скільки літер в таємному тексті?
Посміхнися, дійшовши до ста.
 
***
Білий і чорний зимою сад.
Дві сороки спурхнули з гілок -
то прийдешні зими летять.

***
Бачиш сон цих алей уві млі?
Дрімає сад, уві сні перетворившись
в зимовий ліс на замерзлому склі.

***
Ніч прозора. Заглянь у неї
крізь слова і хуртовини звуків.
Дзвони зір - серце ночі цієї.


Павел Кричевский


Хайку зимнего сада

***
За ночь зима слизала
наши следы и птичьи,
как родных и близких – вокзалы.

***
В саду белокожем раннем
калины краснеют гроздья.
Наш день кто-то ранил.

***
Спешить больше некуда. Спешка -
это память дрожит от страха,
как в тени ферзя  пешка.

***
Нам сугробы слов не нужны:
мы молчаньем к себе тропинку
среди них отыскать должны.

***
Зиму и  взгляд  доверь мне.
Льётся в сад  тёмная стая
свиристелей,  как  в нас – время.

***
Зимой страсть пылает сильнее
чем  сны, чем пламя в камине.
Мы горим и сгораем с нею.

***
Летом сад  пчёл слушал -
темную сказку о вечном.
Теперь ловит их белые души.

***
Птицы сверху читают зиму:
в строчках веток и крон деревьев
скрыто  каждой снежинки имя.

***
Небо вышито вязью стай.
Сколько букв в этом тайном тексте?
Улыбнись,  досчитав до ста.
 
***
Бел и чёрен зимою сад.
Две сороки вспорхнули с веток -
то грядущие зимы летят.

***
Видишь сон притихших аллей?
Дремлет сад, во сне превратившись
в зимний лес на замёрзшем стекле.

***
Ночь прозрачна, в неё посмотри
сквозь слова и метели звуков.
Звоны звёзд у неё внутри.