Мабуть без гріха в цьому світі лиш Бог…
                Він нас, як дітей пробачає ласкаво...
                А той, хто в житті не робив помилок,
                Напевно життя це прожив нецікаво!
У Вирій летять журавлями літа
І сріблом роки осипають волосся,
А в серце приходить пора золота-
Чарівна брусилівська осінь!

 
                   Нас манять надії в казкові світи,
                   Де райське життя , де скарби неймовірні!
                   Але, друже мій, знаю я й знаєш ти!
                   Що лиш цій землі, ми залишимось вірні!
І квіти травневі, й серпневі жита,
Роси діаманти на хвилях покосів,
Все щедро віддасть нам пора золота-
Чарівна брусилівська осінь!
 
     
       Та разом із тим… якби там не було…
       Нам наше життя не пройти без любові!
       Вже юні лелеки стають на крило,
       Де вдосталь було сліз,  і поту… і крові!!!
Тут зерна життя проростають в ріллю
Тут нас всі стежки пам’ятають ще й досі…
Напевно тому я безмежно люблю
Чарівну брусилівську осінь!