На лоні Авраама
шрам, як храм,
де кожен шов – вівтар
ачи надгробок грижі.
Асасіни з «Боко Харам»
чаяться в пахвах, піхві,
тиснуть збиті крижі.

Пустеля потопельників прийме
дасть їм печеру, меду і акриди.
Та все одно уб’є,
не віднесе, не відведе
фатальний ріг достатку
чи кориди

у коридорах лабіринту,
де ти цноту боронив
дочок атенських,
та жилка не вірветься, приведе
до Левових Воріт мікенських.

Там на тебе чигає зради ніж -
чингал в обіймах ніжних шлюбної угоди.
Бо головне ж – престиж, мій прудкий стриж,
заможність, статки, вічна молодість
та не змарніла врода.

Над лоном Авраама пуп стирчить,
випучується Етною, та вглиб спадає
Харибдою. Потрібна дрібка - лише мить!
Та де її вловить ніхто не знає.






https://youtu.be/qTnlWrXDpK0