Що ти скажеш йому, проживши цей рік без нього? – Де так довго ходив, чому так повільно йшов?.. Невже я мала сама прокладати до тебе дорогу, Оминаючи ліжка чужі… І як ти мене знайшов? Чи зізнаєшся ти, що звикла спати самотня, Що боїшся повірити вкотре в солодку брехню? Звісно ж, ризики є, що не стане він високовольтним. Звісно ж, ризики є і від нього не дочекатись вогню... Але краще промовч, не показуй рубців затверділих. Як відпустиш старе – то загояться спогади й плоть. Лиш дозволь знов любити, мов ніколи тобі не боліло. Бо якщо ще болить – то приречене ваше тепло!
|