Опубліковано: 2017.12.29
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Козинець

***

Що ти скажеш йому, проживши цей рік без нього?
– Де так довго ходив, чому так повільно йшов?..
Невже я мала сама прокладати до тебе дорогу,
Оминаючи ліжка чужі… І як ти мене знайшов?
Чи зізнаєшся ти, що звикла спати самотня,
Що боїшся повірити вкотре в солодку брехню?
Звісно ж, ризики є, що не стане він високовольтним.
Звісно ж, ризики є і від нього не дочекатись вогню...
Але краще промовч, не показуй рубців затверділих.
Як відпустиш старе – то загояться спогади й плоть.
Лиш дозволь знов любити, мов ніколи тобі не боліло.
Бо якщо ще болить – то приречене ваше тепло!

2015
© Олександр Козинець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/46908/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG