Опубліковано: 2018.02.18
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

***

***
Спочатку це був поїзд. Потім – дощ.
Реве і мчить кудись вода, вагони...
Я йду до тебе, як ідуть на прощу
Під теплий дах у вечір міжсезонний.

Там, за вікном, за полотном води
У пахощах тим'яну і шафрану
Горить твій світ без квітів і гардин
У тишу вбраний.

Усе в ній є: і вічність, і межа,
І перший гріх, і святість, і утома.
У тиші цій покручена душа
Знаходить те, що так шукає в комусь.

А за вікном гуркоче і трясе,
Змиває всесвіт із залізних рейок...
Тримай цю тишу, зібрану на все,
Що проросте, озвучене, із неї.

2018
© Юлiя Берeжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/47223/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG