Опубліковано: 2018.03.09
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Юлiя Берeжко-Камiнська

***

Тримайся... Березень... Усе пливе.
Зима відходить, відступає наче
Із поля бою, з-за колон дерев
І вже нічого по собі не значить.

Лахміття снігу чорного, моква,
Гниле гілля, розтерзані дороги...
Ще не відтала вижовкла трава,
Ще ліс мовчить чужинний і убогий.

Ще все, як є – холодне і страшне,
Розхристане, розгойдане, багнисте...
Не впізнає іще мій сад мене –
Мовчить, забувши навіть мову листя.

О, як же тут зривалися вітри!
О, як стогнали корабельні сосни!
Дуби тріщали, і горіх старий
Аж заклякав у студені морозній.

Та в гущі ночі – в чорній сліпоті,
Коли й самого сумніви сотали,
Життя таїлось.
І у цім житті
Вже все було і тільки починалось.

2018
© Юлiя Берeжко-Камiнська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/47354/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG