***
Поговори, П'яцолло, зі мною на пальцях вдосталь,
Акордеон мій так само дихає терпко й тужно,
Я приходжу у твій неспокій отак, як осінь,
Крізь щілини твоєї пам’яті – прямо в душу…

І за тобою йтиму далі, П'яцолло, йтиму,
Бо то не вторгнення у світ мій звуків твоїх – сьогодні,
То мої пальці переговорюються із твоїми,
Перебираючи такт за тактом твою самотність,

Яка зосталася на цім пюпітрі опісля всього,
Коли вогні за останнім звуком замкнули коло,
І ти пішов, щоб колись почути, що пульс у Бога –
Це також – танго, жагуче танго, твоє, П'яцолло!