Є місто чудове манливо-тривожне, без нього щасливо прожити не можу. Відбиток кохання на кожній світлині: бульвари в каштанах, мости і вітрини — весна пише фарбою ніжні картини... Андріївська церква... Шукаю альтанку, де з друзями гралася в юність до ранку... Поділ з катерами, казкові билини, парує асфальт після теплої зливи, трамвай запізнився на вічність хвилинну. "Труба", Бесарабка, Хрещатик, "Рулетка"... Віршами заповнюю паузу терпку. Фонтани яскраво до неба прямують, за містом дитинства я дуже сумую — мандруючи світом, додому прямую. До вулиць знайомих, минулих ілюзій: ні — присмаку гніву, так — радості друзів... Мій Київ улюблений в фотоальбомі з тобою в романі не крапка, а кома... До тебе вертаюсь. У Києві - вдома.
|