Опубліковано: 2018.06.13
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Світлана Балагула

Київ

Є місто чудове манливо-тривожне,
без нього щасливо прожити не можу.
Відбиток кохання на кожній світлині:
бульвари в каштанах, мости і вітрини —
весна пише фарбою ніжні картини...

Андріївська церква... Шукаю альтанку,
де з друзями гралася в юність до ранку...
Поділ з катерами, казкові билини,
парує асфальт після теплої зливи,
трамвай запізнився на вічність хвилинну.

"Труба", Бесарабка, Хрещатик, "Рулетка"...
Віршами заповнюю паузу терпку.
Фонтани яскраво до неба прямують,
за містом дитинства я дуже сумую —
мандруючи світом, додому прямую.

До вулиць знайомих, минулих ілюзій:
ні — присмаку гніву, так — радості друзів...
Мій Київ улюблений в фотоальбомі
з тобою в романі не крапка, а кома...
До тебе вертаюсь. У Києві - вдома.

2018
© Світлана Балагула
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/47836/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG