укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44614, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2018.06.28
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-261

Скоммунизжен аванстиль? Тембр сплагиачен?
Кликните дежурного, ибо я заплачу,
глядя на вместительность их дорожных клатчей.

Объяснительный мой текст – это столько флешек,
что Вселенная сгорит – на крайняк, опешит:
на кого же я похож? На чертей? На леших?

Нет, не Бог мне это дал и не папа с мамой.
Свой ношу я репеллент против всех исламов.
Стачки, митинги, война – не по тем делам он.

То услышишь ты в моём слабеньком акценте,
что не плавает в воде, супе и абсенте;
вы же, зомби, хоть в ушко сей субстрат проденьте.

Глухо. Век пиши иль вой непечатным словом –
публика вшуруплена в Бабченко с Сенцовым.
Лозунгами весь твой мир нагло обрисован…

И уже пикирует свалки королева
на моих трилистников грустные посевы.
Как держусь я молодцом – в шоке всё «Синэво»!

Ты смотри, как всей гурьбе стал я резко нужен:
про уборку выслушать, про печаль роднуши –
и, конечно же, ни в жисть никаких отдушин!

Есть десяток прихожан стихобойной церкви –
вот и радуйся, что храм разместили в центре:
как-никак, там только шум – конкурент люцерне.

Это явно не размах ганапольско-лютых,
но хоть пара пальчиков – не в канатных путах,
и тотемный отрок мне верен почему-то.

Облака несут свой клатч с чьим-то горьким горем –
вчетвером: ведь груз тяжёл в сером коленкоре.
Впрочем, это их резон досаждать Авроре.

Будет глина – возведу кенотафчик прыти:
не было её сочней – и не говорите,
что какой-то Вакарчук больно самобытен.

2018
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні