Опубліковано: 2018.07.19
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Тетяна Аінова

НОСТАЛЬГИЯ

НОСТАЛЬГИЯ

То замирая нотой до,
то проникая в стих,
росли усадьбы у садов,
немыслимы без них.

Гуляли барышни в садах,
тянулся ствол к стволу,
и детским словом «навсегда»
кончался поцелуй.

Но мы-то взрослые вполне –
нам некогда понять,
что их давно на свете нет,
и некому пенять.

А весь абсурд, позор и мрак
немирного труда –
за то, что мы живем не так,
не там и не тогда.

2017
© Тетяна Аінова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48082/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG