Опубліковано: 2018.07.22
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Світлана Балагула

карамельне серце

На присмак моє серце — карамельне,
тримаю час за філіжанку з чаєм...
Смаколик твого світу я та зерна
пророщую любові як звичайні.

Що виросте – побачимо. До джему
добавимо десяток крапель рому...
І так від світу гіркоти втечемо,
Хоча б на вечір, доки чай п’ємо ми…

Так, іноді немає сили. Пам‘ять
на гойдалці літає без перерви.
І змінюються посекундно барви,
і розриває від напруги нерви.

Крізь небо пробираюсь серед ночі
солодкою родзинкою без свята...
І залишаючи дива пророчі,
вбираю сіль енергії. Розп’ята.

Зумію себе скласти самостійно —
тобі мій біль чужий та все байдуже...

Мій Янголе, скажи, мене надійно
позбавив всіх диявольських ілюзій?

2018
© Світлана Балагула
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48107/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG