Якби могла до тебе притулитись, Мене б ніякі далі не зманили, Мене б ніякі біди не зломили. Живильними потоками умитись Відрадно би було нам із тобою, І світ би золотів над головою, Якби могла до тебе притулитись! Якби не руйнівна буремна драма, Мені б і ноша видалась легкою, В надійному святому супокою Гостинно би тепліла панорама Того, що нам судилося прожити. Були би ми дорослі вічні діти, Якби не руйнівна буремна драма. Було б усе природно і невинно. Легкі недоговорені звіряння, Гарячі опівнічні сповідання Текли би незамулено й первинно, Бо все навколо так цього хотіло І нас обох на те благословило! Було б усе природно і невинно. Кому тепер із сумом розказати, Про те, як поміж нас можливість щастя Недовго пожила – й не прижилася, І мусимо ми нарізно блукати, Когось шукати, ходячи по колу, І знати, що не стрінемось ніколи -- Кому тепер із сумом розказати?
|