Спекотний день уже згортає крила,
Рожевий колір замінив блакить...
Серпневий вечір, лагідний і милий, —
Між днем і ніччю благодатна мить.
Зелені крони в сутінках темніють,
Буденний гамір слідом йде за днем.
Вершки тополь, хіба-що, лише мріють,
Облиті неба гаснучим вогнем.
Напругу дня міняє спокій тихий,
Уже ніхто й нікуди не спішить...
Такі ось вечори — то справжня втіха
Для збуреного мозку... Для душі.
Смакуйте їх як дорогі напої,
І думайте про гарне, про своє.
Це час на право буть самим собою,
Яке не всім нам Бог іще й дає.