Опубліковано: 2018.08.20
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олексій Боричев

Стекло. Вода. Железо. Глина

Стекло. Вода. Железо. Глина.
И больше – больше ничего.
Я вижу страшные картины,
Как некой жизни вещество,

Оно, шипит, преображаясь,
То в глину, то в железо, то…
В стекла оплавленного жалость,
Разбившуюся о ничто.

В моря, колодцы, океаны,
Где бесконечная вода
Омоет все земные раны,
И испарится навсегда!

Стекло. Вода. Железо. Глина.
Как много их.
Как мало нас.
Но ими станем мы отныне,
В который раз, в который раз!..

2018
© Олексій Боричев
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/48286/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG