Та не дай, Господи, нікому, Як мені тепер, старому, У неволі пропадати, Марне літа коротати. Он піду я степом-лугом Та розважу свою тугу. «Не йди,— кажуть,— з ції хати Не пускають погуляти».
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”